Трудовий потенціал підприємства (Код: 107)

Рейтинг:
Трудовий потенціал підприємства
zoom Увеличить изображение
Цена: 250.00 грн
Количество: 

1

ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................3
РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
1. Сутність і склад стратегії трудового потенціалу..........6
2. Система показників оцінки трудового потенціалу....................15
3. Методологічні підходи до оцінки стратегічного напрямку трудового потенціалу......................................................22
РОЗДІЛ II.АНАЛІЗ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДПДГ "СТЕПНЕ"
2.1. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.................28
2.2. Аналіз праці на підприємстві ....................................................48
2.3.Аналіз стратегії управління трудовим потенціалом.........................53
РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ДПДГ "СТЕПНЕ"
3.1 Підвищення ефективності стратегії управління трудовим потенціалом...62
3.2 Шляхи вдосконалення стратегії управління трудовим потенціалом.....68
ВИСНОВКИ.................................................................................86
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................89
ДОДАТКИ...................................................................................96
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність і склад стратегії трудового потенціалу

Термін «потен¬ціал» означає приховані можливості. Широке його трактування полягає в тому, що потенціал розглядається як джерело можливостей, які мо¬жуть бути приведені в дію, та використання для вирішення різноманітних питань. Тобто можли¬вості особи, підприємства, суспільства, які ще не виявилися або виявилися не повністю. Потенціал являє собою узагальнену характеристику ресур¬сів, прив'язану до простору і часу. В результаті проведеного дослідження було встановлено, що підходи до визначення стратегії трудового потен¬ціалу як до економічної категорії є неоднознач¬ним, в результаті чого виділені такі напрями його визначення: 1) одні автори (І. Маслова, А. Кот¬ляр, С. Пірожков та ін.) розглядають трудовий потенціал як узагальнюючу характеристику міри (кількості) та якості сукупних можливостей до праці працездатного населення, до участі в суспільній діяльності; 2) інші (Н. Коров'яківсь-ка, М. Скаржинський та ін.) — зводять трудовий потенціал до потенціалу самої праці, пов'язуючи його із сукупним робітником. Залежно від умов аналізу проблеми, обсягу дослідження можна підтримати наведені підходи.
Загалом різноманітність прояву категорії «трудовий потенціал» свідчить про багатогран¬ність стратегії поняття «потенціал», без з'ясуван¬ня якого неможливо детально визначити приро¬ду якості трудового потенціалу. Проблему відтво¬рення населення, й особливо його працездатної частини, віднесено до загальнодержавних. Під¬твердженням цього є Указ Президента «Про Ос¬новні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2020 року» (від 03.08.1999 р. № 958/99), у якому трудовий потенціал визна¬чається як «сукупна чисельність громадян праце¬здатного віку, які за наявністю окремих ознак (стан здоров'я, психолого-фізіологічні особли¬вості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір проводити трудову діяльність» [1]. Однак це визначення є дещо спрощене, не зовсім точно відображає його економічну природу.
Абсолютна більшість вчених-фахівців цього напряму під трудовим потенціалом розуміють сукупну здатність до праці як форму прояву осо-бистого і людського фактора, максимально мож¬ливу міру праці, якою володіє суспільство на даному етапі розвитку.
Зокрема, М. Скаржинський [2, с. 68] розгля¬дає трудовий потенціал як одну з форм особисто¬го фактора, який, на його думку, проходить у своє¬му русі ряд дослідницьких стадій: ресурсну, фак¬торну (яка залежить від умов виробництва) й ви¬робничу. Він підкреслює, що виробнича здатність особистого фактора, яка виражена через потен¬ційно можливий кінцевий результат, набуває еко¬номічної форми трудового потенціалу. Такий ме¬тодичний підхід правомірний тільки для визначен¬ня трудового потенціалу матеріального виробниц¬тва і не охоплює всього змісту поняття.
Н. Коров'яківська [3, с. 42] відзначила, що особистий фактор є свого роду специфічним ви¬робничим ресурсом, тоді як сукупний робітник — умовою здійснення суспільного виробництва. Уче¬ний підкреслює, що виявом сучасного розуміння ролі людини в економіці як активного суб'єкта, вирішальної сили суспільного прогресу стало по¬няття «людський фактор». Уявляється, що трудо¬вий потенціал характеризує трудові можливості людського фактора в єдності економічного і со¬ціального аспектів. Вихідною структуроформую-чою одиницею аналізу трудового потенціалу є осо¬бистий трудовий потенціал, що утворює основу формування трудових потенціалів вищих структур¬них умов, а мірою прояву — суспільна діяльність.
В. Лич [4, с. 115] дотримується точки зору, що категорії трудового потенціалу мають двоєдину природу. З боку продуктивних сил — людські ресурси з їх розумовими і фізичними можливос¬тями, запасами до трудової діяльності, які в про¬цесі їх використання мають здатність до розши¬реного відтворення. Автор підкреслює, що тру¬довий потенціал як економічна категорія виражає взаємовідносини між людьми з приводу ефектив¬ного відтворення елементів суспільного вироб¬ництва та їх привласнення з метою задоволення потреб особистості, сім'ї, організації, держави, вирішення глобальних проблем.
В «Економічній енциклопедії» зазначено, що кількісно трудовий потенціал визначається чисель¬ністю працездатного населення, законодавчо вста¬новленою тривалістю робочого часу за суспільно нормальної інтенсивності праці та збігається з вели¬чиною трудових ресурсів. Далі розкривається якісна характеристика. «Якісно трудовий потенціал харак-теризується такими рисами, як фізичний стан і здо¬ров'я людини і нації, соціально-демографічний склад населення, його інтелектуально-культурний рівень (ІКР), особистісні властивості людини. Вирішаль¬ним і, по суті, необмеженим чинником трудового по¬тенціалу є ІКР населення — освіченість і рівень розвитку інтелекту, професіоналізм, моральність і духовність загалом, культура в широкому сенсі, мен¬тальність, кругозір та ін. Серед компонентів ІКР першорядне значення у визначенні трудового потен¬ціалу мають освіченість і кваліфікація».
Отже, трудовий потенціал суспільства є інтег¬рованими кількісними та якісними характеристи¬ками робочої сили, яка забезпечує певні можливості у створенні матеріальних і духовних благ суспіль¬ства. Або: трудовий потенціал є наявною і можли¬вими в майбутньому кількістю та якістю праці, якими володіє суспільство, колектив організації, індивід за даного рівня розвитку науки і техніки і котрі визначаються чисельністю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем.
Б. М. Генкін [6, с. 112] пропонує систему показників, які можна віднести як до окремої людини, так і до окремого колективу і цілого суспільства. Вони характеризують компоненти або елементи трудового потенціалу, а саме:

 

-психофізіологічні можливості участі у сус¬пільно корисній діяльності;
-можливості нормальних соціальних кон¬тактів;
-можливості генерації нових ідей, методів, образів, уявлень;
- раціональність поведінки;
-наявність знань і навичок, необхідних для виконання певних обов'язків та видів робіт;
-пропозицію на ринку праці. Наведеним аспектам, на думку О. Грішнової,
відповідають такі компоненти трудового потен¬ціалу [7, с. 84-85]:
-здоров'я;
-моральність і вміння працювати в колективі;
-творчий потенціал;
-активність;
-організованість;
-освіта;
-професіоналізм;
-ресурси робочого часу.
Деякі характеристики наведених компонентів не можуть бути позбавлені суб'єктивного підхо¬ду. Трудовий потенціал може розглядатись у трьох рівнях: трудовий потенціал людини, трудовий потенціал колективу (підприємства), трудовий потенціал суспільства (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Характеристика стратегії трудового потенціалу

2

 

Отзыв
Оставить отзыв
Имя
E-mail
Текст комментария
Оценка для товара