Структурні реформи та земельна політика України (регіону) (Код: 66)

Рейтинг:
Структурні реформи та земельна політика України (регіону)
zoom Увеличить изображение
Цена: 90.00 грн
Количество: 

1

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРУКТУРНОЇ РЕФОРМИ ТА ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
1.1 Поняття земельної реформи та земельної політики
1.2 Законодавча база земельної політики
1.3 Іноземний досвід проведення земельних реформ та земельної політики
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
2.1 Державна земельна політика в Україні, стан і стратегія розвитку
2.2 Етапи формування та реалізації державної земельної політики
2.3 Недоліки в організаційному забезпеченні процесів формування та реалізації земельної політики
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРНОЇ РЕФОРМИ ТА ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
3.1 Головні напрями вдосконалення структурних реформ та державної земельної політики
3.2 Удосконалення земельного кодексу України
3.3 Стратегічне планування структурних реформ та державної земельної політики
ВИСНОВКИ
ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Земля – найцінніше природне багатство й головне джерело ресурсів, необхідних людству для життя. У процесі її використання люди вступають у різноманітні відносини, які в комплексі становлять систему земельних відносин суспільства.
Перехід аграрного сектора економіки України до ринку потребує відповідних змін у земельних відносинах, перш за все, щодо володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами.
Починаючи з 1990 р., Україна пройшла складний шлях від інвентаризації та перерозподілу державних земель до реформування земельних відносин і реструктуризації земель на засадах приватної власності. У результаті змінилися умови, що визначають форму й зміст землевпорядних дій: ліквідовано монополію державної власності на землю, а процес реформування охопив землекористування в усіх галузях економіки та суспільного життя. Нова система земельних відносин забезпечує рівність прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави відповідно до Конституції України. Найважливішим при цьому є юридичне закріплення прав на землю й видання селянам державних актів на право власності на землю. Водночас потребують вирішення проблемні питання, пов'язані з удосконаленням земельного законодавства, створенням інфраструктури ринку земель, організацією автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Залишаються надмірно складними процедури прийняття рішень щодо надання (вилучення) земельних ділянок, повільними темпами оформлюються правовстановлюючі документи на право власності на землю та ведуться роботи щодо інвентаризації й нормативної грошової оцінки земель. До того ж, за висновками Держземінспекції України, сучасний стан земель не відповідає їх продуктивному потенціалу та вимогам раціонального природокористування. У результаті господарської діяльності погіршився екологічний стан довкілля та сільськогосподарських ландшафтів.
Головною причиною наростання негативних тенденцій у сфері державного регулювання земельних відносин, за висновками Ради національної безпеки і оборони України, є критичне зниження ефективності функціонування органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів і державного контролю за використанням та охороною земель, зумовлене необґрунтованими організаційними змінами, недостатнім нормативно-правовим регулюванням їх діяльності, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням та незадовільною кадровою політикою в зазначених органах.
Таким чином, стан справ у сфері земельних відносин вимагає кардинальних змін у ставленні держави до земельної реформи, тому що саме від ефективності та результативності дії механізмів державного регулювання земельних відносин залежить розвиток аграрного сектора економіки і в цілому соціально-економічний розвиток країни.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРУКТУРНОЇ РЕФОРМИ ТА ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

1.1 Поняття земельної реформи та земельної політики
Земельна реформа — це комплекс правових, економічних, технічних і організаційних заходів, здійснення яких забезпечує удосконалення земельних відносин. Земельна реформа в Україні є різновидом реформування економічних, соціальних та інших правовідносин.
Термін «реформа» з латинської означає перетворюватися, змінювати що-небудь. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. «Про земельну реформу» остання є складовою частиною економічної реформи, яка здійснюється в Україні у зв'язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Очевидно, що це — спрощене розуміння земельної реформи, оскільки будь-які зміни у використанні земель зачіпають цілу низку інтересів людини і суспільства в цілому. Потрібно враховувати й те, що земля у житті людини виконує не лише економічні, а й інші, не менш важливі, функції — біологічні, екологічні, соціальні, життєзабезпечувальні.
Отже, земельну реформу доцільно розглядати як складову економічних, екологічних, соціальних, науково-технічних, організаційних, державно-правових перетворень у суспільстві, державному устрої, політиці та ідеології.
Земельна реформа має акумулювати елементи «революційних» і «еволюційних» перетворень земельних правовідносин, виключаючи однобокість їх змістової сторони і спростовуючи ідеологічне гасло, згідно з яким реформування — це лише створення нових економічних умов для нового «середнього» власника.
Тому земельна реформа — це процес створення організаційно-правових, економічних, наукових та інших соціальне орієнтованих засад для здійснення різних форм господарювання на землі, спрямованих на:
а) найбільш ефективне й економне використання, відтворення та захист ґрунтів;
б) підвищення продуктивності праці на землі;
в) захист ґрунтів, особливо на землях сільськогосподарського призначення;
г) охорону земель як специфічних екосистем;
д) захист прав суб'єктів земельних правовідносин;
е) отримання оптимального економічного зиску від їх використання;
ж)задоволення пізнавальних, естетичних, оздоровчих, лікувальних та інших духовних життєво необхідних потреб людини.
Нормативно-правовим порядком визначено, що земельна реформа спрямована на перерозподіл земель одночасно з передачею їх у приватну і колективну власність, надання у користування юридичним і фізичним особам з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання, формування багатоукладної економіки, раціонального використання й охорони земель.
На підставі викладених положень можна констатувати, що земельна реформа — це врегульована спеціальним земельним законодавством система дій різних суб'єктів та сукупність) організаційних, економічних, екологічних, науково-технічних, і землевпорядних та державно-правових заходів, спрямованих на докорінне перетворення (зміну) та вдосконалення земельних правовідносин відповідно до сучасних вимог розвитку суспільства, держави і забезпечення земельних потреб громадян України.
Об'єктом земельної реформи оголошено всі землі України.
Завдання земельної реформи полягає в перерозподілі земель з одночасною передачею її у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам й організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі їх раціонального використання і охорони.
Організація робіт із земельної реформи здійснюється Державним комітетом України у справах земельних ресурсів, обласними управліннями і районними відділами земельних ресурсів.
З метою створення умов для приватизації сільськогосподарських земель у 1992 році, поряд з державною, були введені колективна і приватна форми власності на землю.

2

Отзыв
Оставить отзыв
Имя
E-mail
Текст комментария
Оценка для товара