Землеустрій як функція землекористування (Код: 56)

Рейтинг:
Землеустрій як функція землекористування
zoom Увеличить изображение
Цена: 150.00 грн
Количество: 

1

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УКРАЇНІ
1.1 Методичні аспекти поняття землеуcтрою
1.2 Функції землеустрою
1.3 Правова основа землеустрою України
Висновок до розділу 1
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЯК ФУНКЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
2.1 Земельна власність, її види та форма
2.2 Розгляд і затвердження землевпорядної документації
2.3 Діяльність Державного земельного кадастру
Висновок до розділу 2
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЯК ФУНКЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
3.1 Формування фонду перерозподілу земель
3.2 Подальший розвиток законодавчого забезпечення розвитку землекористування в Україні
3.3 Вплив змін у системі управління землеустрєм в Україні
Висновок до розділу 3
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Землеустрій є однією із найважливіших складових системи регулювання земельних відносин в Україні, адже саме від нього залежить формування структури землекористування та адміністративно-територіального устрою, збереження та охорона земель, а також їх екосистемних функцій, забезпечення галузей економіки земельними ресурсами тощо.
У різні часи, залежно від стану продуктивних сил та суспільної свідомості, землеустрій переслідував досить різні цілі і відзначався неоднаковим співвідношенням економічних, екологічних та соціальних пріоритетів. Наприклад, за часів Російської Імперії землеустрій пов'язувався переважно із межуванням земель, у радянський період землеустрій мав чітко виражену економічну спрямованість із заниженими екологічними пріоритетами, а після 1990 року землеустрій почав виконувати обслуговуючу функцію щодо земельної реформи, яка відзначилася надзвичайною парцеляцією і соціалізацією земельних ресурсів та зниженням економічної ефективності та екологічної безпечності землекористування.
За своєю сутністю сучасний землеустрій слід розглядати як сукупність цілеспрямованих заходів щодо розміщення продуктивних сил в межах географічного середовища [1, с. 47]. Саме землеустрій у сучасних умовах стає технічною та юридичною основою для формування прав і обов'язків власників землі та землекористувачів, забезпечення охорони земель як основного національного багатства, планування розвитку територій тощо.
В той же час, землеустрій у останні десятиріччя поступово звівся до розроблення найбільш примітивних видів землевпорядної документації, якими супроводжуються процедури надання та вилучення земельних ділянок, оформлення правовстановлюючих документів на них. Першопричиною цього слід вважати, перш за все, недостатність державної уваги до проблем сталого розвитку територій та обмеженість бюджетного фінансування заходів із землеустрою. На жаль, багато керівників органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій ще не до кінця усвідомлюють роль та значення землеустрою у питаннях сталого розвитку територій, створенні сприятливих умов для проживання населення, охорони довкілля, підвищення інвестиційної привабливості земельних ресурсів.
РОЗДІЛ 1
ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УКРАЇНІ

1.1 Методичні аспекти поняття землеустрою

Землеустрій належить до основних функцій управління в галузі використання та охорони земель. Основними цілями землеустрою є організація раціонального використання та пере¬розподілу земель в усіх галузях економіки, реорганізація систем землеволодіння і землекористування, створення сприятливого навколишнього середовища, підтримка екологічно сталих ландшафтів і охорона земель. Згідно зі ст. 1 Закону "Про земле¬устрій" [32] та ст. 181 ЗК [22] землеустрій становить сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації те¬риторії адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-вироб¬ничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Широкий спектр визначень землеустрою пропонується у спеціальній літературі. Землеустрій визначається як "цілісна система взаємопов'язаних (організаційних, правових, організаційно-господарських, інженерно-технічних, еколого-економічних і соціальних) заходів і дій, спрямованих в кінцевому результаті на зміну або вдосконалення існуючого порядку і змісту використання або володіння землею. Він здійснюється з метою організації раціонального та найбільш ефективного використання землі (земельної власності) як в інтересах окремої людини, так і групи людей та суспільства в цілому" (Л. Я. Новаковський, А. М. Третяк [58, с. 19-27]); "сукупність заходів правових, економічних і технічних, спрямованих на раціональну організацію як території усієї країни в цілому, так і окремих її частин, з метою поліпшення прогресивного розвитку народного господарства" (С. П. Кавелін); "стан певного територіального устрою визначеної частини просторового базису, що створюється в результаті формування земельних об'єктів"; натомість, "землевпорядкування - територіально-функціональне планування землекористування сформованих земельних об'єктів" (Войтенко С. П., Володін М. О.) тощо.
Згідно зі ст. 4 Закону "Про землеустрій" [32] суб'єктами земле¬устрою є: органи державної влади та органи місцевого самовря¬дування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеус¬трій, землевласники та землекористувачі. Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, об'єктами землеустрою є територія Укра¬їни; території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
В обов'язковому порядку землеустрій проводиться на землях усіх категорій та форм власності у разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів земле¬устрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обме-жених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів земле
устрою; виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоак¬тивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.
Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самовряду¬вання, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями. Зазначені особи при здійсненні землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають земле¬устрою.
Відповідно до ст. 184 ЗК землеустрій передбачає: встанов¬лення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-терито¬ріальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розроблен¬ня загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими при¬родоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів від¬ведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місце¬вості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвід¬чують право власності або право користування землею; складан¬ня проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроб¬лення заходів щодо охорони земель; розроблення іншої земле¬впорядної документації, пов'язаної з використанням та охоро-ною земель; здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; проведення топо¬графо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
Встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністра¬тивно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань становить технічні дії з перенесення та закріплення на місцевості меж населених пунктів, районів, областей та інших утворень. Правовою і технічною підставою для виконання зазначених дій є генеральний план населеного пункту (міста, селища) або проект землеустрою (для сільських населених пунктів). Основні точки меж закріплюються на місцевості спеціальними знаками або провадиться опис проходження меж у натурі. Усі матеріали перенесення меж у натурі оформляються у вигляді спеціальної землевпорядної справи.
Розробка загальнодержавної і регіональних програм викорис¬тання та охорони земель здійснюється на підставі нормативних актів, які видаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Президентом України, місцевими органами державної влади, а також Держкомземом.
Прогнози і генеральні схеми складаються на довгострокову перспективу (15-25 років) і передбачають вирішення найваж¬ливіших соціально-економічних та технічних завдань, пов'яза¬них з організацією раціонального та ефективного використання й охорони земельних ресурсів. Так, Основними напрямками державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачене продовження виконання Національної програми охорони земель на період до 2010 року. На основі врахування принципів документів Кон¬ференції ООН з розвитку населених пунктів, відповідних рекомендацій Європейської економічної комісії ООН і Ради Європи в Україні прийнята Генеральна схема планування її території. Вона визначає пріоритети і шляхи концептуального вирішення питань, пов'язаних з плануванням та використан¬ням території країни, удосконалюванням систем розселення та забезпеченням сталого розвитку населених пунктів, розвитком виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструк¬тури, формуванням національної екологічної мережі. Крім того, передбачені підготовка і впровадження регіональних схем збере¬ження та відновлення земельних ресурсів; здійснення земле¬устрою територій з урахуванням сформованих екологічних, економічних, географічних, історичних та демографічних особливостей регіонів; створення державної системи управління якістю земельних ресурсів тощо. Регіональні прогнози і схеми, які розробляються на основі загальнодержавних прогнозів і генеральних схем, підлягають затвердженню органами вико¬навчої влади у встановленому порядку.
Складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адмі-ністративно-територіальних утворень передують складанню довгострокових прогнозних або середньострокових передпланових документів, які забезпечують наукове обґрунтування раціональної експлуатації та охорони земельних ресурсів. Потім ці схеми стають основою складання міжгосподарського і вну¬трішньогосподарського землеустрою, різних передпроектних та проектних інженерних розробок.
Обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами. Ці території складають природно-заповідний фонд нашої країни, який знаходиться під особливою охороною держави. Обґрунтування необхідності створення та розміщення об'єктів, що підлягають особливій охороні, здійснюється органами Мінпри¬роди та Держкомзему. Вони провадять спеціальні обстеження, визначають основні ознаки і параметри обмежень або заборон господарської експлуатації земель, які включаються до складу таких територій.
Складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових здійснюється при наданні та вилученні земель, виділенні орендованих ділянок, відведенні угідь для фермерських господарств, а також під час реорганізації сільськогосподарських підприємств у зв'язку з проведенням земельної та аграрної реформ. У ході цих дій усуваються недо¬ліки землеволодінь і землекористувань (черезсмужжя, далеко¬земелля, вкраплювання, вклинювання тощо).
Складання проектів відведення земельних ділянок. Відведення земельної ділянки становить землевпорядну дію, спрямовану на реалізацію розпорядчих актів (постанов, розпоряджень, нака¬зів, рішень) компетентних державних органів про встановлення (у разі відведення) або припинення (при вилученні) права власності, землеволодіння або землекористування шляхом перенесення і закріплення меж ділянки в натурі. Відведення земель - це відмежування даної ділянки від усіх інших, в результаті якого визначаються конкретні межі об'єктів права власності, землеволодіння, землекористування або оренди.
Проекти землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, впорядкування угідь, а також розроб¬лення заходів щодо охорони земель, можуть бути складовими частинами проектів міжгосподарського та внутрішньогоспо¬дарського землеустрою, самостійними проектними заходами, здійснюваними за заявами зацікавлених осіб, або частинами матеріалів, пов'язаних з наданням земель для державних чи суспільних потреб. їх розробленню передує спеціальне обсте¬ження територій з метою встановлення конкретних екологічних і економічних характеристик земель та вжиття заходів щодо їх належного використання та охорони. Матеріали проектів по¬годжуються з органами, які займаються питаннями екології й природних ресурсів і передаються замовникам.
Авторський нагляд за виконанням проектів з питань вико¬ристання та охорони земель становить здійснення їх авторами контрольних функцій протягом всього періоду виконання землевпорядних дій з метою забезпечення відповідності інже¬нерно-технічних та техніко-економічних показників введених в експлуатацію об'єктів показникам, передбаченим проектами. Результати, одержані під час авторського нагляду за реаліза-цією проекту землеустрою, заносяться в журнал авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою.
Проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель - це особливий вид землевпорядних дій підготовчого характеру, їх метою є збирання інформації, необхідної для здійснення запланованих заходів. Зокрема, топографо-геодезичні та карто¬графічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою, а ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження зе¬мель - з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруд¬нення, інших негативних явищ.
Інформація, отримана в процесі обстежень, використову¬ється для: проведення агроекологічної оцінки земель; розробки прогнозів і програм використання та охорони земель, схем і проектів землеустрою; ведення обліку якісного стану земель та їх моніторингу; прийняття органами виконавчої влади і орга¬нами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів тощо; розробки заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; обґрунтування бізнес-планів та проектів земле¬устрою.
Порядок проведення зазначених робіт та використання за цих умов земельних ділянок, встановлено у ст. 97 ЗК та Законі України від 23 грудня 1998 р. "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність". Правовою підставою здійснення цих робіт є рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земель, на яких прово¬дяться роботи, а також угода з власником землі або погодження з землекористувачем. Земельні ділянки для проведення роз-відувальних робіт у власників землі та землекористувачів не вилучаються. Строки початку і місця проведення робіт погод¬жуються з власниками землі та землекористувачами, а у разі недосягнення згоди визначаються на підставі рішення суду.
У спеціальній літературі виділяють 3 взаємопов'язані аспекти землеустрою: економічний, юридичний і технічний. Економіч¬ний аспект полягає в організації використання землі як засобу виробництва. Юридичний бік землеустрою відображає адекват¬ність здійснення права власності на землю і права землекорис¬тування. Технічний аспект дістав вияв у проведенні проектно-розвідувальних, знімальних робіт та робіт, пов'язаних з обсте¬женням певних земельних ділянок.
Отже, загальне керівництво землевпорядними роботами здійснює Держкомзем. Землеустрій провадиться за рахунок коштів дер¬жавного, республіканського (АРК) і місцевого бюджетів. Роз¬роблення землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може здій¬снюватися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та приватними організаціями, які мають відповідні ліцензії.
Функції землеустрою наведені у наступному пункті.

2

Отзыв
Оставить отзыв
Имя
E-mail
Текст комментария
Оценка для товара