Екологія

Сортировка: orderby Количество:
Отзывов (0)
Вивчення процесів формування і розвитку екомереж є порівняно молодим і перспективним напрямом сучасних прикладних географічних досліджень. Науковцями вже з’ясовані теоретичні та практичні положення створення майбутньої національної мережі України, але питання розвитку регіональних екологічних мереж знаходяться на початковій стадії дослідження. Особливого значення і актуальності набувають дослідження територіальної структури природокористування регіону, об’єктів і територій природно-заповідного фонду як основних структурних елементів екомереж, виявлення пріоритетів і критеріїв ландшафтно-екологічної оптимізації території; визначення біологічних центрів, їх буферних зон, шляхів міграції живих організмів, зон найбільшого ландшафтного різноманіття тощо.
250.00 грн
Отзывов (0)
В умовах невпинної антропогенної трансформації природних ландшафтів одним з основних шляхів збереження фітобіотичної різноманітності є створення об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). За даними державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області на 1.06.12, починаючи з кінця 20-х років ХХ ст. на Миколаївщині було оголошено 126 таких об’єктів на площі 53792,81 га, проте наукову програму розвитку заповідної справи в області до цього часу не затверджено. Як наслідок, створення природоохоронних територій не завжди було науково обґрунтованим. В нашому дослідженні ми розглянемо, яку частку важливих для охорони фітобіоти територій включено у заповідний фонд, а також окреслимо можливості збереження фітобіотичної різноманітності з урахуванням реальної захищеності ділянок, що відповідно до вимог чинного законодавства потребують особливого режиму охорони.
80.00 грн
Отзывов (0)
Теоретичні основи екології закладені Ч. Елтоном в книзі «Екологія тварин» (1930 р.) та ряду науковців – членів міжнародної громадської організації, що об’єднала близько сотні підприємців, управлінців, політичних діячів, високих посадовців, діячів культури та вчених «Римського клубу». За їх практично спільною думкою вирішення екологічної проблеми може бути здійснене шляхами обмеження виробництва і споживання, на яке має свідомо піти людство, якщо воно хоче зберегти природу й цивілізацію. У. Беренс, Е. Ласло Е. Манн-Боргезе, Д. Медоуз, М. Месарович, Е. Пестель, А. Печчеі, Дж. Форрестер та ін. сформували загальну екологічну парадигму відносно розвитку людства у ХХ і ХХІ століттях. У середині й наприкінці ХХ століття до аналізу екологічної проблеми звернулись вчені колишнього СРСР: В. Алексеєв, В. Андрущенко, А. Ахієзер, Р. Баландін, Г. Бачинський, Л. Бондарев, Ю. Бромлей, М. Будика, С. Валентей, С. Васюта, П. Водоп’янов, П. Гайденко, Е. Гірусов, М. Голубець, І. Грабовський, Д. Гродзінський, Г. Добров, Н. Депенчук, В. Касьян, Р. Карпінська, М. Кисельов, В. Князєв, В. Комаров, К. Кондратьєв, В. Крисаченко, В. Кухар, П. Куусі, Д. Ліхачов, А. Лой, В. Лось, Г. Марчук, М. Михальченко, А. Мозелов, М. Моісєєв, С. Мороз, А. Нагорна, М. Огняник, П. Олдак, Е. Піанка, Т. Пікашова, Е. Прусов, М. Реймерс, М. Тарасенко, А. Толстоухов, В. Урсул, І. Фролов, Г. Хефлінг, М. Хилько, Ю. Шеляг-Сосонко та ін.
15.00 грн